
Коли ми чуємо слово «безоплатно», варто пам'ятати: якщо за послугу не платимо ми, це не означає, що вона нічого не коштує. Хтось усе одно її фінансує. Так працюють освіта, медичні послуги та громадський транспорт. І найчастіше йдеться про бюджетні кошти, які формуються, зокрема, з наших податків.

У Сумах знову заговорили про можливість зробити проїзд у комунальному транспорті безоплатним для всіх пасажирів. 15 листопада місцеві медіа повідомили, що громада підготувала відповідні розрахунки та пропозиції. Водночас нових розрахунків у відкритому доступі немає, як і оприлюдненого рішення про запровадження безоплатного проїзду.
Ми у ГО «Місто розумних» вирішили пояснити, хто насправді платить за громадський транспорт, скільки це коштує сум'янам і чи завжди скасування оплати означає покращення послуг.

Скільки сум'яни вже платять за комунальний транспорт?
Навіть зараз вартість квитка не покриває всіх витрат на перевезення пасажирів. Робота автобусів і тролейбусів потребує коштів на електроенергію, пальне, зарплати водіїв, ремонт та обслуговування транспорту. Частину цих витрат компенсує міський бюджет.
За офіційнимиданими Сумської міської військової адміністрації, у 2026 році на підтримкукомунального транспорту передбачили 230 млн грн. Із них 138,4 млн грн -на відшкодування різниці між встановленим тарифом та економічно обґрунтованоювартістю перевезень, ще 91,6 млн грн - на компенсацію пільгового проїзду.
Що це означає? Пасажир купує квиток за 8 гривень, але фактична собівартість перевезення може бути вищою. Різницю компенсують із бюджету.
Так само з пільговиками. Людина не платить за квиток, оскільки має відповідне право. Однак витрати на її перевезення нікуди не зникають. Їх також покривають бюджетними коштами.

Керівник громадської організації «Місто розумних» Максим Корнієнко ще у лютому 2025 року, коли Сумська МВА обговорювала цю ідею, наголошував:
«Не існує ніякого безплатного проїзду, не існує ніякого пільгового проїзду. За все це платили, платять і платитимуть платники податків коштами міського бюджету. КП “Електроавтотранс” подає на виконком економічно обґрунтований тариф, а виконком затверджує зовсім іншу вартість проїзду. Різницю компенсуємо ми всі з міського бюджету».
У 2025 році влада попередньо оцінювала, що повністю безоплатна модель могла б потребувати близько 200млн грн на рік. Із них 160 млн грн уже передбачали на підтримку підприємства, а приблизно 40 млн грн становили очікувані надходження від продажу квитків.
Це розрахунки 2025 року, тому переносити їх на нинішню ситуацію не можна. Проте головний принцип залишається незмінним: навіть коли пасажир не сплачує за квиток, транспорт не стає безкоштовним.
Чому в Європі транспорт теж фінансують із бюджету?
Бюджетне фінансування громадського транспорту - не суто українська практика. У багатьох європейських містах пасажири оплачують лише частину вартості перевезень.

Експерт із питань транспортного моделювання Дмитро Беспалов наводить приклад Варшави. За підсумками2025 року, надходження від продажу квитків, додаткових зборів та внесків громад-партнерів покрили близько 26% витрат на транспортні послуги. Решту фінансували з інших джерел, передусім міського бюджету.
«Чому платники податків у європейських містах компенсуютьцю різницю? Для того, щоб зробити громадський транспорт більш доступним.
Щоб менше людей користувалося автомобілями. Щоб усі, і багаті, і бідні, мали доступ до громадського транспорту. І як наслідок - до медицини, роботи, навчання. Це така ж суспільно важлива послуга, як медицина, освіта чи охорона правопорядку»,- пояснює Дмитро Беспалов.
Тож проблема не в самому факті бюджетного фінансування. Громадський транспорт справді виконує важливу соціальну функцію.
Питання в іншому: наскільки ефективно місто використовує кошти та яку якість перевезень за них отримують мешканці.
Чи може безоплатний транспорт стати гіршим?
Максим Корнієнко у 2025 році не виключав можливості зробити проїзд у Сумах повністю безоплатним. На його думку, це потребувало б перегляду витрат КП «Електроавтотранс», зокрема на облік оплати, контролерів та кондукторів.
Водночас Дмитро Беспалов звертає увагу на ризики, якщо місто скасовує оплату, але не забезпечує достатнього фінансування перевезень.

Експерт пропонує уявити ситуацію: бюджет уже покриває 80% собівартості перевезень, а решту 20% сплачують пасажири. Місто вирішує зробити транспорт безоплатним, але замість додаткового фінансування вимагає від підприємства скоротити витрати на 20%.
«Комунальне підприємство, якому ми поставили таку умову, навряд чи придумає щось краще, ніж зменшити кількість випусків. Тобто вони будуть різати свою операційну діяльність. Фактично підприємство буде намагатися їздити менше. Пасажири отримують погіршення якості послуг».
У результаті транспорт може курсувати рідше, салони стануть переповненими, а частина пасажирів повернеться до платних маршруток, оскільки не зможе вчасно дістатися роботи чи навчання.
Є й інший ризик - залежність підприємства від бюджетних рішень.
Беспалов розповідає про досвід одного з міст, де через відсутність власних обігових коштів перевізник не міг оперативно ремонтувати техніку. Якщо тролейбус несподівано ламався, доводилося чекати виділення додаткового фінансування.
«Навіть невелика оплата дає підприємству живі гроші і можливість оперативно вирішувати проблеми. У нас все-таки ці комунальні підприємства не в найкращому стані знаходяться. І оці живі гроші їм потрібні для того, щоб якось дихати і функціонувати».
Це не означає, що безоплатна модель обов'язково призведе до таких наслідків. За достатнього фінансування, наявності резервів та належного управління транспорт може залишатися якісним. Але скасування тарифу саме по собі цього не гарантує.
Що насправді важливо пасажирам?
Дмитро Беспалов звертає увагу ще на одну деталь: ціна квиткане завжди є головним фактором, за яким люди обирають громадський транспорт.
До пандемії COVID-19 експерт брав участь у дослідженні транспортних потреб киян. Його результати показали, що пасажирів найбільше цікавлять безпека, надійність та передбачуваність перевезень.
«Я думав, що для пасажирів ціна - це найголовніший фактор. Але насправді, коли ми запитували, які фактори пасажирам важливі при користуванні громадським транспортом, ціна була навіть не в п'ятірці лідерів. На першому місці була безпека, на другому - передбачуваність і надійність. Тобто щоб транспорт приходив за розкладом і довіз до місця призначення гарантовано».
Із цього випливає важливий висновок: навіть безоплатний транспорт може залишатися незручним, якщо пасажири змушені довго чекати на зупинках або не можуть розраховувати на регулярність рейсів.
Для автомобіліста нульова вартість квитка також не завжди стане достатньою причиною відмовитися від власної машини.
Тому питання доступності громадського транспорту не обмежується тарифом. Воно також стосується кількості рейсів, зручності маршрутів, стану транспорту та якості обслуговування.
Хто заплатить за рішення зробити проїзд безоплатним?
Для прифронтових Сум громадський транспорт - важлива частина повсякденного життя. Людям потрібно діставатися роботи, лікарень, навчальних закладів та інших установ навіть в умовах обстрілів і перебоїв з електропостачанням.
Але будь-яка нова модель фінансування потребує чітких розрахунків.

Максим Корнієнко зазначає: якщо місто скасує плату за проїзд, це не скасує зарплат водіїв, витрат на електроенергію, ремонти та утримання транспортної інфраструктури. Усі ці кошти доведеться знаходити в бюджеті або залучати з інших джерел.
І тут варто повернутися до головного. Коли ми говоримо про безоплатну освіту, медицину чи транспорт, насправді йдеться не про відсутність витрат, а про те, як суспільство їх розподіляє.
«Безоплатний проїзд означає, що конкретний пасажир неплатить за квиток. Але це не означає, що за його поїздку не платить ніхто.
Тому питання не лише в тому, скасовувати чи залишати платуза проїзд. Важливо розуміти, скільки коштуватиме обрана модель, хто їїфінансуватиме та чи отримаємо ми за ці гроші якісний, безпечний і надійнийтранспорт», - підсумував Максим Корнієнко.

.jpg)
